ОЙ НА ІВАНА,ТА Й НА КУПАЛА

 

Іванів день, або Івана Купала, відзначається 7 липня. Цей день – одне із найдавніших українських свят, у якому химерно переплелися народні вірування, язичницькі традиції та православні канони. Це свято символізує народження літнього сонця – Купала.

В переддень свята навколо багаття вночі водили хороводи, а потім з факелами йшли до водойми, де проходило "весілля вогню і води", коли об воду гасили смолоскипи. Після цього всі купалися до самого ранку.

Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах, «Синопсисі» (1674 рік).

Одними з головних елементів святкування є квіти і трави з яких дівчата плетуть вінки та роблять обереги. На Купала травами прикрашають оселі. Звідси ще одна назва свята – Іван Травник.

А ще наші предки намагалися знайти казкову квітку папороті. Вважалося, що вона розквітає саме в купальську ніч. Того, хто знайшов – чекають скарби і виконання всіх бажань.

Також цього дня молоді люди шукають собі пару. Причому, в цьому випадку, дозволено ініціативу проявляти дівчатам. Під час хороводу вони наглядають вподобаних юнаків. А коли починаються стрибки через багаття, то хапають їх за руку і біжать до багаття. Якщо стрибнули через вогонь і не відчепилися руками -  бути весіллю.

На Івана Купала збирали квіти для ворожіння – багатки. Їх клали під подушку: і якщо бутон розпуститься – скоро заміж, якщо зів'яне – доведеться почекати.

Свято Івана Купала не обходиться без народних співів.