Іванів день,
або Івана Купала, відзначається 7 липня. Цей день – одне із найдавніших
українських свят, у якому химерно переплелися народні вірування, язичницькі
традиції та православні канони. Це свято символізує народження літнього сонця –
Купала.
В переддень
свята навколо багаття вночі водили хороводи, а потім з факелами йшли до
водойми, де проходило "весілля вогню і води", коли об воду гасили
смолоскипи. Після цього всі купалися до самого ранку.
Перші писемні
згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському
(приблизно 1620 рік) літописах, «Синопсисі» (1674 рік).
Одними з
головних елементів святкування є квіти і трави з яких дівчата плетуть вінки та
роблять обереги. На Купала травами прикрашають оселі. Звідси ще одна назва свята
– Іван Травник.
А ще наші
предки намагалися знайти казкову квітку папороті. Вважалося, що вона розквітає
саме в купальську ніч. Того, хто знайшов – чекають скарби і виконання всіх
бажань.
Також цього
дня молоді люди шукають собі пару. Причому, в цьому випадку, дозволено
ініціативу проявляти дівчатам. Під час хороводу вони наглядають вподобаних
юнаків. А коли починаються стрибки через багаття, то хапають їх за руку і
біжать до багаття. Якщо стрибнули через вогонь і не відчепилися руками - бути весіллю.
На Івана Купала
збирали квіти для ворожіння – багатки. Їх клали під подушку: і якщо бутон
розпуститься – скоро заміж, якщо зів'яне – доведеться почекати.
Свято Івана
Купала не обходиться без народних співів.